Витрачати багато часу на такі ножі шкода і тому я їх точив ще тоді, коли вчився витримувати кут вручну, ловити заусенця та міняти напрямок руху при шліфовці підводу. А от вчора щось стрельнуло мені їх оглянути. Оглянувши вирішив їх заточити але використовуючі мінімум зусиль, тобто взагалі грубо.
Використав один з найгрубіших своїх брусків - 92A середньотвердий, зернистіcтю 120 мкм.
Першим був цей красень
Х20
Х трошки побільше те саме місце
Сформовано вихід на ріжучу. Після цього значним збільшенням кута та з незначним тиском знесено заусенець. Заусенець не зник після одного проходу, він значно зменьшився, але не пішов повністю. Через то довелося повторити операцію до десятка разів. що відобразилося на зоні перед ріжучою - видно невеличкий мікропідвод. Не страшно. Після такої операції різ агресивний в долоню ніж встромляється аж бігом. Намагається видирати волосся з руки і чіпляти волосся на голові. Після стружіння деревяшки агресія зменьшилася (воно і зрозуміло) але її ще достатньо для того, щоб відчувати пальцями та шкірою долоні.
Другий от такий:
Я, чесно кажучи, поєднань "Венеції" та "Бразилії" на одній друкованій площині ніде не зустрічав взагалі, а тут вони аж на сусідніх строчках! Ну і "інох-стейнлес" - це теж дуже-дуже круто і присутній цей напис на обох ножах, во как.
Точив так само як і попередній, хіба що на лівому підводі цього риску поклав не від кінчика до пятки, а навпаки - хлєбушок різати, і ще заусенець убирав бєлорєчітом (теж на кухні валяється).
На цій фотці видно сформований мікропідводик, а на ріжучій тонюсенкі рисочки залишку заусенцю. Ніяких шкір, ніяких паст, нічого більше не користував. Агресія різу дуже подібна до попереднього ножика, але воно і зрозуміло - крім зубчиків, там ріже ще й заусенець.
Вцілому я більше потратив часу на фотографування цієї хрєні ніж точив, подивимося наскільки їх вистачить.
Немає коментарів:
Дописати коментар