S30V Spyderco. Boride T series 1200.

Сьогодні маю віддати ножика тому вчора, за планом, навів трошки мату на підводи (ну от не можу полірнути по людськи) та нарізав 1200им Атлантіком мікропідвод. Заточний на цей раз меньше 30 градусів, а фінішний - вже звичних "під шісят".

Нещодавно, буквально пару днів тому,  отримав посилку від американського друга з тестовим набором Борайдівських камінчиків Т серії. Сині такі палички у гарній коробці. Вирішив цей ніж фінішнути 1200им борайдіком з набору.

Попервах спробував з водою - не те, таке враження, що точу піском. З олією пішло набагато краще: смузілі і лайк он е велвет.

Фото надаю:

Ну і так щоб було зрозуміло про які розміри йдеться додам фоту з волосиною.

Загальний план:

Однозначно "лайк"

Хо-хо, мікроскоп проти ножа! 1:0

Іноді доводиться точити невідомо що і дивуватися результатам. Так цього разу привезли мені 4 майже однакових ножа. Судячи з усього роблені одним майстром з однієї сталі з однаковими, ну майже, держаками, однаковими низькими увігнутими спусками та однаковою деемтешною заточкою. Всі мали заусенець у прикореневій частині загорнутий праворуч. Як не дивно слідів "мисливських забав" на ножах мені не вдалося виявити - просто підуставші ножички. Трошки потемніли від оксидування, але так щоб аж корозії, я на них не побачив. Дуже жваво обдираються КК бруском і не беруться ОА. Я навіть почав думати про Х12МФ, але я не впевнений - клейм на них нема.

P.S. від 02.05.2015. Як виявилося ці ножі ще навіть у роботі не були, такими вони вийшли з рук виробника. Бля, що це за хуйня?

Точнув як звичайно - обдирка, шліфовка, глянцювання та фініш. Ножики явно мисливські, геть тонкий фініш на таких - не в коня корм. Закінчив тримікронним КК на 60 градусів і зачистив можливі артефакти на склянопаперовому притирі з червоним діалюксом, розведеним маслом.

Фоток не робив, не додумався, а от мікроскопом познімав відео. Незручна ця штука для зйомок таких речей - то фокус зібється, то кромка вилізе з поля зору отже доводиться притискати пластиковий стакан пристрою до препарату. На цей раз я його притиснув дуже сильно.

Це ж не нормально, бляха муха, чи нормально?

Заточка. Фініш.

Після наведення глянцю цей ніж було заточено. Кут загострення порядка 50 градусів на основному лезі і 60 на тантовому скосі. Власне заточка відбулася 1200 атлантіком з вазеліновим маслом. Доводка виконувалася скляним бланком з малярним скотчем. На скотч було нанесено пару рисок червоного діалюксу і також розтерто вазеліновим маслом. Звичайно доводив від вістря.

Результатом майже задоволений: ніж гострий, гостріший за ті рази, коли доводився на 60 градусів увесь, агресивний як злий пес, дерево хрустить як бобер. Серветку паперову надрізає. Навіть в папір лізе як кліфстамп вчить. Клас, ну тут ще й сталь своє бере, бо паралельно я точив так само ще 4 однакові ножі з, певно, Х12ФМ, то там не такий результат, дааалеко не такий, хоча вони теж непогано гострі.

Слайди.

Спуск-підвод-заточний підвод -фініш (він трошки темніший)

Те саме з іншого боку з іншим освітленням.

Зустріч основного (ліворуч) та підводу на тантоскосі (праворуч). Сам підвод розмазано полірувальним колом, а от заточні підвод зійшлися з реберцем.

 Те саме з іншого боку.

Ну от дивлюся я на ці фото і тепер розумію чому минулі рази заточка на 60 градусів цього ножика не давала вау ефекта при різі паперу. З двох останніх фоток очевидним є те, наскільки візуально різняться кути фінішу навіть при розбіжносту у десяток градусів. Нє, зачекайте, який десяток? В, приблизно, 5гр, тобто в половину від повного!

Треба буде якогось фінішнути на 30 і побачити що вийде.

Підготовка до заточки. Другий етап.

Другим етапом для цього ножика стало наведення глянцю. Вже на готовий матовий фініш, що по собі його залишив М7 з вазеліновим маслом, наклав зеленого діалюксу на твердому кругові.
На ріжучу, зрозуміло, не вийшов. Глянець вийшов троха заблискучим і, до купи, на макрофотках видно хвильку на переході спуск-підвод (спуски я теж освіжаю на кругу - нехай людині буде приємно). Також видно незначне заокруглення внизу підвода, але я не переживаю - там буде заточка.

При різному освітленні видно і не видно дрібних виривів. Карбіди, чи що воно там таке? Блиск від підводу заважає зйомці "в лоб", тому препарат було розташовано таким чином, що він ніби на 1/3 повернутий до об'єктиву ще незаточеною кромкою.

Сьогодні в заточку!

Підготовка до заточки. Перший етап.

Цей ніж в мене в роботі вже вчетверте або впяте і кожен раз період його відсутності все зростає і зростає, а ніж повертається на правку-заточку все меньш скаліченим. Люкс просто!

Минулого разу його було фінішовано на 60 гр. При огляді в цей раз було помічено парочку точкових заминів і нормального характеру затуплення. І це при тому, що ним не ріжуть, а труть тверді матеріали по роботі. Дуже тішуся з того.

Перша процедура - забрати дефектний шар металу на глибину найглибшого замину. Виконано на середньомякому бруску КК М7. Блік на тому місці де має бути кромка достатньо жирний - треба шліфонути підводи не виходячи на кромку. Тим самим каменем то зроблено. Ширина плоскої фаски на місці кромки меньше товщини волосся.

Стан обдирочної фаски з великим і меньшим збільшенням. В кадр намагався втиснути те саме місце. Без збільшення підвод виглядає матовим. Висота підводу 1 мм приблизно. Кут обдирки складає під 25-30 градусів.

Інший бік. Світло так падає, що видно туповину на місці кромки.

А оце таки заворот у прикореневій частині клинка з правого його боку. Крепко постарався хазяїн, майже переборщив. Я з того приводу не переживаю, ще заточка і фініш попереду, а вони то все закриють.

Власне вчора за перший тайм Баварії та Потро я підготував під заточку 3 невеличкі клинки, які були в мене до того в роботі. З новоприбулими я б парився не меньше двох годин.

Підводи на лезі безпечної бритви.

Сьогодні взяв до мікроскопа використане лезо до безпечної бритви. Чого воно має валятися у ванні, якщо можна подивитися що там у нього на крайці.

Отже лезо Rapira під мікроскопом.

Одразу мушу сказати, що підводи з різних сторін у нього різної висоти, це помітив навіть я і навіть без оптики.

На цьому фото видно (згори до низу): тіло леза, обдирочний підвід, заточний підвід та фінішний підві. На фінішному гарно помітно загорнуту кромку. Крім того, якщо не помиляюся, нижня половина фінішного підводу якось сильніше блищіть за верхню. Не впевнений, що це зроблено на виробництві, це може бути і об мордяку мою зроблено.

Анімаха, для "обєму"

Зі зворотнього боку всі три етапи заточки розмістилися на втричі меньшій висоті

Кіно:

Ну і як після цього точити ножі на один підвод? Доречі, волосся, навіть з такою загнутою кромкою ріжеться на відстані трошки меньше сантиметра. Не дуже впевнено і з кожного боку по різному, але ж ріжеться!

Після фотосессії я поліз в ютюби дивитися "how it's made" і перше є посилання закинуло мене на це відео:

Там воно прямо говорить про те, що леза проходять обдирку, заточку та поліровку підводу. Ха!

Кухонний ніж Tramontina Carbon

Сьогодні маю віддати ножика новому власнику, тому вчора вирішив освіжити на ньому заточку. Попередньо на ньому було виконано фініш аж до мікрокварцита на мікропідводі під кутом порядка 60 гр, але після інтенсивного рубання на дошці я помітив незначні, малопомітні залисини на вістрі проти світла.

Перепробував вчора на фініші все: арк, мікрокварцит з ельборовою пастою 1/0, порожній мікрокварцит, яшму і всі вони на тестуванні деревини не давали бажаного результату - тонесенька кромочка втрачала гостроту одразу ж. Ліг спати розстроєний.

Сьогодні з ранку сів і легесенькими рухами попрацював поперемінно на кожній зі сторін мікропідводу атлантіком F1200, вкладаючи риски у протилежних напрямках. Вийшло начебто непогано. Після дерева затуплення не помітив. Агресія різу, щоправда, більша у напрямку вістря, але це не баг а фіча - шинкують то або вниз, або в ту сторону. Ну, принаймні, я так роблю.

Зробив декілька фото і ВІДЕО!!!

Правий підвод. Риска до руки.

Лівий підвод. Риска до вістря. Мікропідводик вийшов і ширшим, і граненим.

Вигляд зі сторони кромки. 

Кухня do Brazil

В мене на кухні живуть два бразильскі маленькі ножички. Зроблені вони з нержавійки мякої та вязкої. Ножики тонесенькі, гнуться в різні боки, але один до одного липнуть - намагнічені. Використовуються час від часу, коли треба врізати шматок мяса на тарілці, а весь інший час просто валяються нікому не потрібні в шухляді.

Витрачати багато часу на такі ножі шкода і тому я їх точив ще тоді, коли вчився витримувати кут вручну, ловити заусенця та міняти напрямок руху при шліфовці підводу. А от вчора щось стрельнуло мені їх оглянути. Оглянувши вирішив їх заточити але використовуючі мінімум зусиль, тобто взагалі грубо.

Використав один з найгрубіших своїх брусків - 92A середньотвердий, зернистіcтю 120 мкм.

Першим був цей красень

Х20

Х трошки побільше те саме місце

Сформовано вихід на ріжучу. Після цього значним збільшенням кута та з незначним тиском знесено заусенець. Заусенець не зник після одного проходу, він значно зменьшився, але не пішов повністю. Через то довелося повторити операцію до десятка разів. що відобразилося на зоні перед ріжучою - видно невеличкий мікропідвод. Не страшно. Після такої операції різ агресивний в долоню ніж встромляється аж бігом. Намагається видирати волосся з руки і чіпляти волосся на голові. Після стружіння деревяшки агресія зменьшилася  (воно і зрозуміло) але її ще достатньо для того, щоб відчувати пальцями та шкірою долоні.

Другий от такий:

Я, чесно кажучи, поєднань "Венеції" та "Бразилії" на одній друкованій площині ніде не зустрічав взагалі, а тут вони аж на сусідніх строчках! Ну і "інох-стейнлес" - це теж дуже-дуже круто і присутній цей напис на обох ножах, во как.

Точив так само як і попередній, хіба що на лівому підводі цього риску поклав не від кінчика до пятки, а навпаки - хлєбушок різати, і ще заусенець убирав бєлорєчітом (теж на кухні валяється).

На цій фотці видно сформований мікропідводик, а на ріжучій тонюсенкі рисочки залишку заусенцю. Ніяких шкір, ніяких паст, нічого більше не користував. Агресія різу дуже подібна до попереднього ножика, але воно і зрозуміло - крім зубчиків, там ріже ще й заусенець.

Вцілому я більше потратив часу на фотографування цієї хрєні ніж точив, подивимося наскільки їх вистачить.