Папірці: ріжу, дивлюся.

Сьогодні вирішив ще раз провести тест на папірцях. На цей раз у цирковому номері приймали участь: свіжий бланк сегментного ножа і зранкуправлена ламінатна Мора.

Фото того і того

Морку правив по мікропідводу рамкою з F1200 Атлантіком для відновлення геометрії та тонесеньким брусочком непритертого байкаліту. Цей останній, віріше не він, а я, насадив подряпин на фаску. На другому фото видно тонюсеньку заусенку. Фотав коли вже ніякого інструменту під рукою не було.

Ну а це щойно витерте від масла лезо канцелярського ножика. Все зверху - це підвод. Тонка полоска внизу - мікропідвод. На горищних фото все те саме, тільки потовстіше.

Для різу я обрав такі, знаєте, квадратики паперові, що під них ще роблять пластикові бокси. На них пишуть різне щось важливе, а потім все воно іде у смітник.

Мора. Лицевий бік.Напрямок різу: праворуч без потягу:

Сегментний ніж. Лицевий бік. Напрямок різу: праворуч без потягу:

Видно різницю у лохматості і контрасті, хіхі. Насправді я, наприклад бачу, що різаний лезом край паперу має при кінці якесь ніби заокруглення, а от край різаний морою такого заокруглення не має. Використано той самий шматок паперу, тобто про різні плотності не йдеться. Під час самої процедури при різі морою права (я правша) стрічка паперу підгорталася у напрямку до мене, ніби плужком відкидалася ножем. Різ канцелярією такого ефекту не дав, воно таки тоньше набагато.

Мора. Зворотня сторона. Напрямок різу: ліворуч.

Сегментне лезо. Зворотня сторона. Напроямок різу: ліворуч

Ну на цих двох видно чітко хто тонкіше працює. Тільки от чому: через гостроту чи товщину?

Два папірці разом. Задня сторона. Нижній - канцелярія.

Два папірці разом. Передня сторона. Нижній - Мора. 

Дивина та й годі. Я, наприклад, поки нічого зрозуміти не можу. Ніби чистіший різ у сегментного леза, а чомусь радіус скруглення при різі папір має більший і це при тому, що канцелярське лезо тоньше за мору у декілька разів. 

26.03.20.15. В результаті цієї теми http://www.knife.com.ua/forum/index.php?topic=47538.0 завдяки Циніку та його поясненням вирішив провести та порівняти результати різу паперу як вище і отак: 

Ну власне ось: 

Верхній листочок різано як на малюнку, нижній - чітко поперек. 

Зі зворотньої сторони верхній обріз - перпендикулярний, нижній - під кутом.

Все таки ніж в таких операціях підробляє плугом. 

27.03.2015. Для чистоти екперименту зробив те саме з канцелярським ножиком. 

Кухонний Р5. Порівняння зрізу паперу з лезами сегментними Intrertool.

Передивився вчора відео OldTor з ручної заточки і вгрустнул. Давненько я не точив і не доводив нічого виключно руками. Відчуваю, що навик призабувся а відчуття притупилися. Вирішив переточити кухонного ножа - улюбленця дружини. Давно пора його було поправити.

Почав з грубого КК Кристалону, продовжив тонким на звороті. Потім невідомий, не дуже тонкий арк. Тут трошки перечепився. Не сподобалося мені як він працює. Дуже повільно, так і хочеться притиснути покрепше. Допопритискався так, що позавалював все на світі і відклав його в сторону. Замочив китайського 1000. Виправив ситуацію вивівши підводи більш-меньш рівно заново. Потім були якісь експерименти з чорним сланцем, з керамічним притиром та пастою, потім відкат до того ж 1000 і знов сланець з обільною суспензією, з меньшою, без суспензії. Дурдом якийсь безжальний та безсистемний переривався перекурами та різом деревяхи. Закінчив пізно, розстроєний забувся у нервовому та тривожному напівсні. Вночі вздрагівал і мєтался, кликав вашиту і просив косного масла. Хехе.

Зранку, поки не повставали діти, між вигулом пса і готовкою сніданку замочив Суехіру. Пройшовся трошки похапцем по підводах, поковзав по яшмі, постружив соснову палку на балконі, знов поковзав по яшмі  і загорнув ножика з собою.

Пофотав. Мдя.... Повний пізнець, це вам не рамка.

Порівняв різ паперу з інтертулівським таким канцелярським ножиком. Ножик взяв новий (у рюкзаку в мене набір був, все ніях не міг його роздивитися зблизька), притупив об горіхову дошку. Фото навколокромкової зони вже з підворотами від дошки:

Ось різ кухонника. Напрямок різу по фото: з лівого боку - праворуч

Це те як ріже лезо канцелярське, умови ті самі:

Масштаб однаковий, папір однієї партії. Характер розрізу ще не аналізував, але різницю видно.

На такому ж листочку зробив надріз кухонним ножем а потім канцелярським на відстані 1 мм приблизно. Різати в іншій послідовності я б нормально не зміг - зведення відрізняється крепко таки. Зробив фотку полоски.

Знизу кухня, зверху інтертулівська залізка. 

Різниця з заводською заточкою очевидна. Є куди пнутися. Сам собі бажаю гарного дня. 

Триступеневий спуск

Вирішив провести експеримент. Можливо не дуже вдалий, можливо я десь помилився, але для того ж люди і експерементують.

Отже для того, що б гарантовано позбутися виходу жирних рисок на кромку виконав обдирочний підвод, заточний та фінішний. Використав відповідно: М14, M5, F1200 Атлантік -яшма+CBN 1мкм.

Якось так. Найширша площина - обдирочний підвод. Нижче нього - заточний. Ну і всамому низу - фінішний. Заточний має два кольори - туди залізла паста з фінішного, я так думаю.

Обдирочний підвод порядка 30 градусів. Фінішний - порядка 60. Висота на око - загального підводу - міліметр.

Зараз придивився до фотки і бачу, що треба шукати каміння із дрібнішим зерном для підготовки фінішного підводу. F1200 Атлантік недостатньо тонкий на виході на ріжучу кромку видно білі штришки - непропрацьовані яшмою ділянки.

Ось фотки. Серед них є і цей.

Ламінована Фростмора +шкіра+дерево

Останніми днями плотно засів за порізку шкіри для півтора десятка піхов одному з товарищів.

Користуюся своєю моркою. Основна її робота - самим кінчиком прорізати по контуру лєкала шкіру хромового дублення товщиною 2,5 мм, що лежить на фанерці та, після цього, зтоньшити хвостик того, що буде петлею.

Щодо першої функції в мене не виникло ніяких питань, можливо свою роль відіграла геометрія носика, але різало з заточки до останнього воно достойно. Інша справа з шерфуванням. В моєму випадку просто пушкатом зробити це неможливо. Я не вмію так чітко тримати ножа і, мені здається, завершальний кут на вістрі трошки не з тієї опери. Доводиться виставляти ножа під таким кутом атаки, при якому він врізається у глянцеву поверхню шкіри та короткими пиляльними рухами просуватися до кінцевої точки. Перші декілька обрізаних хвостиків принесли мені радість і задоволення але потім раптом якість різу почала просідати і я почав помічати, що кут атаки значно збільшився. Не розбираючись я спробував виправити ситуацію на тій же шкірі і виявив, що при спробі "поправити" ріжучу натикаюся на неабиякий спротив. Заусенець? Загнута кромка? Я схиляюся до не знятого заусенця, адже загнути кромку на такому куті ще треба попихтіти аби зробити. Хоча і за заусенцем при заточці слідкував і до і після тесту на дереві. Дивно. Але ось результат.

Хочу окремо наголосити для тих, хто подумає що я ідіот про те, що на цих фотах мова йдеться про мікропідвод. Для масштабу надам фото мікропідводу з волосиною цього ж ножика на момент його загострення.

Ліва сторона. Як видно заусенець або завернута кромка не є суцільною, а йде тільки окремими ділянками.

Цікава хрєнь, не можу собі уявити на якому етапі зявилася ця жирна подряпина. Що цікаво - праворуч від неї заворот є, а далі, ліворуч, він перейшов на інший бік.

Правий бік:

Я в нєдоумєнії.

Victorinox Adventurer Lock.

Нещодавно, в рамках відкритої самарітянської теми на одному з ножових форумів, мені пощасливилося стати власником чудового EDC ножика. Колишній власник віддавав його у добрі руки через вертикальний люфт клинка. Я людина жадібна. Забрав.

Отримавши ножика був здивований його неушкодженістю і взагалі чудовим станом. Да люфт є, ну і що? Я людина цікава. Розібрав.

Зрізав ОА крушком закльопки.

З іншого боку не чіпав.

 Віддтяв алюмінієву плашку. Що бачимо. Бачимо щедрий зазор у механізмі блокування ходу пружини і підбитий фіксуючонаправляючий паз у лівій плашці.

Тут "фінгал" видно краще

Власне проблема вирішилася притисканням у лещатах оцього язичка ближче до спинки пружини. Спочатку я притиснув його настільки крепко, що фіксатор замку не проходив у прорізі, але потім надфілем трошки зняв з внутрішньої сторони мяса і все палучілася.

Наразі маю ніж без люфта, або з мінімально можливим люфтом.

Залишилося зклепати його взад, але спочатку знайду відповідні вісі з нержавійки.

Mora Frost

Сьогодні, маючи деякий час та натхнення вирішив заточити свою ламіновану морку. По чіловєчєскі, щоб заточний підвод і щоб фінішний і що б ех! Сів формувати заточну фаску так, що б її висота була схожа на звичайний підвод (на цьому ножі сканді спуски, єслічьо). Який кут вийшов важко сказати, можливо 30 повний, я не впевнений.

Пройшовся F1200 Атлантіком. Сфотав у мікроскоп. Зарядив у рамку мікрокварцит. Пройшовся. Засяв підвод, заграв. Зафотав. Покурив, поструграв гілочку туєву. Вернувся, подивився у мікроскоп в результаті підняв кут і зніс залишений заусенець яшмою. Власне ізвращався як тільки міг маючи три камені але потім помітив неприємну штуку - при такому куті, навіть за умови мінімального тиску на камінь, заусенець не зникав. У кишеньковий мікроскоп мені вдалося розгледіти не дуже приємну картину - заусенець гуляв зі сторони у сторону, а при освітленні, що йде чітко повздовж спуску я побачив, що це не заусенець. ЦЕ ЗАВЕРНУТА КРОМКА. Мора Фрост не тримає тонкий кут. От тобі і бля. Ну, хоча цілком можливо, що справа у моїх кривих руках. Ну а те, що фотки попередніх викрутасів не збереглися - це точно моїх рук справа. 

Підняв кут. Сформував мікропідвод атлантіком, пройшовся мікрокварцитом і всьо. Ріже собі і ріже, волосину застругати можна після стружіння деревини і добре.

17.03.2015. Ножичку знайшлася вчора робота. Вирізано 14 заготовок під чохли для ножів. Правити довелося тільки для утоньшення хвостика петельки для подальшого наклеювання на зад піхов.