Початок використання паст на твердих притирах

В цю суботу спілкувався зі старшими товарищами стосовно питання яке мучить мене постійно: як точити так, що б було і гостро і красіво. І якось так повернулася розмова і зачіпила використання алмазних, ельборових та інних паст дрібнесеньких фракцій на твердих притирах.

Я якось до цього навіть і думок таких уникав, бо вважав, що та яшма, яку я маю не годиться для притира під алмаз. А тут мені було відкрито величезну тайну - нічого тій яшмі не буде. І от я вже в неділю лізу в свої інструменти і знаходжу банку алмазної пасти 1/0 в речах, що дааавно не використовувалися.

Для експерименту було обрано жінчиного кухонника з Р6М5. Для підготовки посадкової смуги його було підшліфовано на вашитці (ух який класненький камінчик!). Потім, на чисту і суху яшму я наніс із сірникову головку пасти. Для її розподілу по поверхні використав чисте і сухе скельце.

На цей раз вирішив зробити гостро, а не красіво. Гостро вийшло. В мікроскоп бачу тільки другий підвод. Заусенця розрізнити неможливо, не вистачає потужності оптики. Ріже гарно, очікувано агресивно.

Виглядає непогано. Неозброємним оком не видно нічого крім тонкої блискучої або темної, в залежності від освітлення, смужки на місці мікропідводу. Тільки на фото я побачив пару зазубрин. Ну недопрацював, фіглі там.








Немає коментарів:

Дописати коментар