Тернув Трамонтіну

Забув додати, що обробка підводів зупинилася на тонкому кристолоні. Я не маю (та мені і не цікаво) інформації щодо зернистості цих каменів, але плотна риска, що вони по собі залишають, дозволяє мені не продовжувати шліфовку підводів. 

Почистимо.

 

В результаті трошки придав блиску. 

Ну і, власне, те, заради чого це все починалося - пішло загострення! 

Мікроаідвод з виходом на кромку (а до глянцювання я на кромку ящо і вийшов, то не всюди) виконано бруском Атлантіка. Проведено зачистку яшмою з тим таки атлантіком. 

Чи то сталь така, чи то руки не звідти у мене, але після такої процедури різ мені не дуже сподобався - невпевнений і без агресії. Для надання агресії вимушений був повернутися на яшму з суспензією КК брусочка зернистітю 5 мкм. 

Ну от тепер інше діло!

Ось, доречі, над мікропідводом видно почищену діалюксом риску від Fine Crystolon. Мені дуже подобається такий ефект, дуже. 

Невеличке відео з мікроскопу. На 0:25 виявлено міні заусенку. Йопт. 

Tramontina як не дивно

Позавчора принесли Трамонтіновського страшка. Я двома пальцями кинув у пакет і забув на день. А от вчора згадав і вирішив таки зайнятися відновленням ріжучих властивостей. Стан підводів і ріжучої чомусь не зняв, а описувати не буду - все стандартно покалічено.

На обдирку пішов КК 120 мкм на середньо твердій звязці. Добре бере, впевнено, але, блін, юшить на цьому ножі, зараза, абразивною суспензією так, що працювати неможливо. В результаті увесь стіл у потьоках, всі руки по лікоть брудні, а ніж під час обдирки купав чи не після двох-трьох рухів.  Ледь відтер кухню і з полегшенням взявся за свій улюблений нортонівський кристолон. Масло так не сре.

Власне через достатньо товсте зведення мусив зробити підвод висотою порядка 2 мм. Інакше різати воно б не змогло.

Сьгодні ввечорі приведу в порядок, а поки декілька фоток:

На цій гарно видно дирку. Що цікаво - зі зворотнього боку такого нема. Так враження що ніби надфілем пройшлися. Перед обдиркою того не бачив, бо засраний, певно ступєнькою, підвод не довзволяв побачити нічого взагалі, а проти світла силует здавався рівним і плавним, без забоїв і щербин. 

 Це теж одна з особливостей - тіпа якийсь стропоріз або ніби серейтор. Явно видно гарну щербину. 

З іншого боку, звичайно, така сама сумна картина.

Далі буде.

Танта 95Х18Ш

Дали на формування ріжучої та заточку ще одного ножика. Щось там поточив у пятницю, переклав на суботу, а вчора встиг тільки підглянцювати підводи і мене зловила дружина і насварила - Прощена Неділя. Блін, ладно, сьогодні продовжу.

Заточку завершено на куті в районі 35 градусів. Вихід на ріжучу - атлантік, фініш - яшма з зовсім невеличкою кількістю суспензії того ж атлатніка. Після стружки - чиста яшма.

Все ніби нічого, але мікроскоп показує, що агресивність різу досягається різновисокими зубчиками на ріжучій. Ця різновисокість для мене загадка. Очевидно, що частини кромки відвалилися в процесі доводки, от тільки на якому етапі, чи може при стружінні дерева? Не додумався проконтролювати ріжучу між фінальними проходами і стружкоюю  Нажаль часу тепер на експерименти немає - необхідно віддавати ножа людині. Думаю, що як мисливський або для якихось пікнікових потреб ножика буде більш ніж достатньо.

Невеличке відео. Окремо акцентував увагу на пупирях глянцевої частини підводів. Карбіди?

О що нарив! Французький блог заточників "Заточник. Історія-Сьогодення".

https://remouleurs.wordpress.com/

Поки що розглядаю картинки. Тут тільки графічної інфи на рік перегляду )))

Судячи з усього оцей "rémouleur" - постать фольклорична.

Відновлення прийнятної для кухні гостроти.

Давненько не чіпав своїх робочих конячок. Ну от сьогодні було пара хвилин. Всі ще сплять, я тихенько жужжу.

Понівечений Buck Vanguard Hunting Knife.

Принесли парочку ножичків серед яких і цей. Загальні фото трошки пізніше, а поки - чуток жаху.


Вже ручки мені чухаються

Ось пейзажні замальовки даного красауца:

Опчєм починаю зі знеснення дефектів

Мотаю щоб не подряпати

Ще там щось готую

Початок обдирки і тут виявляється, що хріново я готувався....

Сіла батарея. Всьо, обдирка і шліфовка завершені. Завтра підготовка до глянцювання, глянець і фініш

Одну операцію я не знімав, щоб не переобтяжувати нікого і в першу чергу себе. Стосувалася вона виведення рисок від кристолону. Використав М7 карбіду кремнія, пообідав і пішов до жужжалки.

Останню операцію не зняв. Просто забувся. В двох словах: нарзав вихід на кромку, причухав.

Тест якості загострення.

Парочка фото підводів.

Сітки та ножі електричної мясорубки

Вчора принесли мені пару ножів та трійку сіток від електричної мясорубки. З тих нових, що зараз продають народу.

До цього в мене був вже досвід подібних робіт, але з таким страхіттям я зустрічаюся вперше:

Зношування сітки:

Страшні ножі:

 Просто жуть...

А заусенець - ух!

Я звичайно читав, що алмазними пастами на чавунних притирах то робити не можна, бо алмаз може крепко влізти в метал і там залишитися, а потім буде біда з швидким зношуванням, але вирішив спробувати. Потім я в мікроскоп все уважненько передивлюся. Якщо щось знайдеться - перешліфую.

Власне ось різниця між нечіпаним і тим, що відбув пятихвилинну порку:

Мене, признаюся, здивувало те, що оброблені алмазом площини не блищать. Те саме стосується і сітки.

Доречі на цій фотці видно проблемні місця сітки:

На ребрах, що їх утворюють отвори у площині сітки видно відблиски світла - ці ребра мають бути гострі, а поки що вони заовалені.

Далі буде.