Отримав вчора на заточку легенду - Glock 78. Я не є цінителем такого інструменту, але мені ножик здався достатньо зручним і гарно зробленим. З плюсів я б відзначив міцність конструкції, зручність піхов. З мінусів - кругле в перетині пластикове руків'я, ніжне чорне покриття, нерівномірність виведення спусків від чого заточні фаски, хоч і є однакової висоти, але виконані під різними кутами. Щодо самих фасок, то на заводі, певно, не дуже тим переймалися і лівий підвод було виконано з двох частин - на 2/3 було зроблено ребро, ніби воно робилося не за один раз, а за два, при чому другим разом в кут австріяки не попали. Ніж потрапив до мене зі збитим кінчиком і відчутним заворотом чи то кромки чи то заусенця на правий підвод, незрозумілою Z-подібною плямою на чорному покритті з одного боку і незначною на ньому подряпиною.
Заточку почав з грубої індії. Нею було вирівняно кут та оформлено рівні, без огранки, підводи. Чорнова заточка провелася тонкою індією після чого в хід пішов ОА М10, та КК М5 та 3000 суехіро.
Два перший масляних бруска залишали по собі матовий підвід, який було важко очистити і слідкувати за перебігом подій. Каміння засиралося дуже інтенсивно. На останньому цією сталюкою мені точити мені теж не дуже сподобалося. Камінь не твердий, сталь теж не айс і в мене склалося таке враження, що підвод до каменя липне від чого руки починають трошки качати кут і замість звичного блискучого і однорідного дзеркала як на твердих сталях підвод стає як бик насцяв. Несподобалося корочє.
Спробував я перейти після цього на ельбор 1/0 на твердому притирі і теж щось не пійшло. Блиск став інтенсивнішим, але в мене слалося враження, що таки в підвод я не потрапляю. На ребрі чисто, біля ріжучої чисто, а от посередині видно риску. ще навіть з М5. Призадумався, плюнув і спробував попрацювати над ріжучою. Для цього ельбором пікнув на яшмовий брусок, розтер пасту по ньому шкельцем і, закріпивши брусок в рамці, по декілька разів оформив вихід на ріжучу. Мушу зауважити, що заусенець було прибрано ще на попередній операції, на М5, і ніж можна було віддавати вже. Ефект від ельбору був близький до нуля. Різ не покращився. Змінив притир на мікрокварцит. Вже краще, але все одно не те. Відклав.
Зранку подивився критичним оком на те що наробив вчора і взгрустнул - гавно і мрак. Підвод в розводах, негарний. Ніякий різ при такому підводі мене не радує. Вирішив погратися з оформленням підводу, повернувся на 3000 суехіро. Знов повторилася вчорашня байда з "залипанням". Оглянув що було під рукою і натрапив на брусок з наклеєною на нього твердою шкірою (колись я цим бруском намагався гострити ножі). Вирішив подивитися що буде, якщо попрацювати ним на підводі. Мммм... ніби розводи пішли, стали не такі помітні. Я розумію, що плоскість підводу втрачено, але хуй на нього, вибачте, я зможу оформити ріжучу і потім, після декоративних робіт. Залишив до вечора в такому стані.
Презентую фото.
На цьому фото видно як не дуже стерильна шкіри залишає неперервні подряпини на підводі з переходом на мікропідвод і виходом на ріжучу. Такого розміру риска на ріжучій мене не лякає. Я збираюся там пройтися ще 1200 атлантіком і, поверху, мікрокварцитом.
Особливо вдалий ракурс, бля. Видно всі зачепи від мякого суехіри і подряпини від брудної шкіри.
Далі буде.
