Рамка Дмитровича. Ух!

Минулого тижня був майже всю дорогу вільний, а під коду навалили мені ножів на заточку - якоїсь непотрібної китайської кухонної фігні не вартої уваги але вартої загострення. Тут вже не йдеться про суто ручну заточку, тут треба швидкість, точність і результат. Запрягаю свою точилку і вперед. Вцілому на сім ножів, від стану "зточено ріжучу до дна найбільшої ями і ще комарине вухо" до "М5" в мене пішло 4 години. На цій стадії ножики вже ріжуть достатньо добре, але ж не зря я робив рамку Дмитровича. Призвичаївся і за буквально декілька рухів ножі стали різати ще краще, настільки краще,  що я такого і не бачив ніколи на такому гівні!

Віддав ножики дядькові, попередив про необхідність обережного з ними поводженння і отримав від нього ж ще 4 страшка. Два з них  - польського виробництва, промислові кухонні мясні ножі з нечитабельною лейбою, одне уточнене криве каченя і ще один страшний, здоровенний, здається мені радянського розливу, ніж. Процедура заточки така ж як і на всіх подібних ножах:

1. Знесення ріжучої до дна найглибшої ями і ще чуток.
2. Обдирка підводів бажано без виходу на кромку.
3. Шліфуванні підводів. Тут вже можна і вийти на заусенець.
4. Незначний підйом кута з обов"язковим виходом на кромку.
5. Надання прикромковій частині підводів необхідної чистоти.
6. Позбавлення від заусенцю.
7. Доводка.

Зробив, здивувався гостроті, пішов курити і порізати соснового бруска. Порізав, здивувався - начебто в градусів 30 кут має триматися хоч якось на таких операціях, а його повивертало в різні боки, як ніби було з фольги його зроблено. Вирішив зробити мікропідвод і знести ту погань. На око виставив упорного столика, присобачив до рамки 1200 Атлантік і за декілька рухів значно збільшив кут схожєення ріжучої. Поміняв Атлантік на яшму і рухами на ріжучу довів цей підвод до необхідної мені чистоти, попередньо позбувшися заусенця за методом того ж Дмитровича.

Результат ось:

Пів ночі потім заснути не міг - так мені сподобалися ці експерименти )).