Кизляр Супрім D2. Мікрокварцит

Спробував те, що планував, минаючи М5 , бо не маю зараз іншого, крім мікрокварцитного бруска. Там де вийшло результат мене радує, а от де не вийшло, а не вийшло рівними проміжками між де "вийшло", такім дрібним бруском просто так не долізти. Рель'єф мікропідводу нагадує робочу частину полотна пилки по металу - хвильки йдуть з рівними інтервалами по всій довжині підводу.

Ну ніби таке, якщо дивитися в кромку: 





От як воно було до втручання: 


Ось та частина мікропідводу, де брусочок потрапив на гребінь "хвилі":


Ось сусдня ділянка - гребінь  "хвилі"/яма/гребінь



І ще ділянка правіше: 



Вчора сів за заточку. Не вийшло в мене попрацювати по мікропідводу, бо щось заплуживши, взяв пологіший кут і протер пів підвода. Ну куди це годиться? Врешті довелося пропрацьовувати весь підвод.

Кут загострення на цьому ножику збільшується до носа, воно і ясно, адже і зведення до носа росте, а підвод кругом однакової висоти. Є невеличка рекурва. Ну тобто середина ріжучої на 0,55 мм глибше за підйом та корінь. Точити можна.

Власне підводи закінчив мучати на М5. Спробував ельборову пасту, але щось не пішло і довелося доводити ріжучу порожнім кварцитом.





У великому збільшенні це виглядає так:


Кизляр Супрім D2. Заточка з заводу.

Принесли сьогодні ножика. Ножичок новий, але хазяїну не сподобалася його заточка. Подивився в торець РК - є блиск. По всій довжині ріжучої невеличкими ділянками густо насіяно блисток. Заусенець?  Заусенець.

Мікроскопом знято в торець



В 3/4 до торця. Видно згори до низу: сіре - спуск, темне - підвод, світле - мікропідвод, темна полосочка - корінь заусенця, світла полосочка - заусенець, біла хрєнь - якась біла хрєнь.









В ідеалі робота полягатиме у пропрацюванні мікрофаски для видалення заусенця та доводки її поверхні. Планую М5, паста на твердому притирі, яшма.

Чібенза.

Принесли мені вже до мене точену на ланскі китаську себензу. ріжуча була вся в дирках, але я не подивився чи то загнуто було, чи дійсно дирки просто зафотав і почав точити. Попередній заточник не зміг справитися з особливостями ланскі і через шпеньок не проточив корінь клина і завалив крепко носа. Це додало мені додаткового гемору. Начебто нічого складного, але вже при вирівнюванні підводів на клоні аапексу повилазили страшні і неприємні речі.



Таке якесь, недбале.

Точнув закінчивши на 7 мкм КК бруску і перейшов на притир (мікрокварцит) з алмазною пастою 1/0. Розумію що зарано, але вже дуууже мені хотілося завершити то діло швидше.

Трошки полірнув підвода (не дуже вийшло, воно і ясно) і підняв кута, щоб вийти на кромку. Вишов, помив руки-каміння-ножа, перейшов на яшму з маслом.

Перевірив - норм, заусенця нема, вихід на РК є, гуд. Пішов різать бруска. Пара разів поперек волокон, тихий дзинь і якийсь дивний звук під підводом.

Раз дирка на прямому участку РК.


Два дирка перед попередньою, ближче до носа.


Весела дирка.


Щось не дуже мені сподобався результат вчорашніх спроб. Після перешліфовки підводів для усунення зколів (муторна хрєнь через те, що його точили на ланскі і в кут тепер попасти - це як дивитися на світ догори дригом) я погрався з суспензією суехіро 3000 на твердому природному камені з низькими абразивними властивостями. Результат мені сподобався - чиста гарна поверхня. А от при виході на кромку вже чистим кварцитом, а потім і яшмою вийшла повна лажа. Край почав тріскати по всій довжині. Спочатку здавалося, що то є заусенець. Я зменьшив тиск наскільки можливо, але заусенець не зникав. Харкнувши на все був зробив по декілька проходів на шкірі з залишками ГОІ. Шкіра на твердому бруску, теж достатньо тверда. Зколи, чи то заусенець, було злизано. В результаті є невеличкий завал кромки, і подекуди таки видно дирки. Ріже посередньо, волосся з руки бриє, папір ріже. Деревяшку я щось боюся пиляти.


Мо ще щось спробувати?

Ніж майстерні Чебуркова не з Х12МФ

Один з ножів переданих на заточку не мав ніяких ушкоджень, що мене дуже здивувало. Жодного "зуба" чи ями, так, просто загорнутий на лівий бік ножа тонесенький заусенець, трошки порваний в одному-двох місцях. Отета Х12МФ,  подумав я і почав правити його одразу з нетвердого КК бруска зернистістю М5. Щось не дуже він був схожий на Х12МФ, геть зовсім не схожий. Точилося не так ліхо, як інші ножики з тієї ж заточної партії і тієї ж сталі, але точилося. Позбувся заусенця. Спробував гостроту - огого! злий, собака. На сухому брусочку спробував порізати - ого, папірчик - ого, серветку -йопамать... 

Спробував 1/0 алмазною пастою на склі притерти підводи, ну ніби погратися, щоб подивитися як воно вийде. Здер паперовий скотч, помив ножа, протер рушником, серветкою, пішов помив гарно руки, як хірург який, щоб жодної піщинки не залишилося. Зі стола позмітав все, протер його, взяв ножа, пішов курити і його розглядати. І там зрозумів, що цей ніж - це болєє ценний мєх. 


Власне ось що я нафотав. 








Майстер невідомий.

Отримав на заточку ножичка, яким щось там на полюванні розробляли і він затупився.
Ріжуча являє собою поверхню Місяця - вся, починаючи з робочої ділянки, в ямах.  Я так і не визначився яка з тих ям більша. Що характерно - на зколах я не всюди побачив сліди вигинання металу (пластична деформація?). На мій погляд ножика перекалено і пускати його в роботу ніззя.

Слайди здалеку:

















Макрослайди:











Власне вчора ввечорі сів і поточив трошки ножиків, серед яких був і цей. Зважаючи на те, що воно ризикує посипатися, я почав з тонкої індії. Як не дивно, але фаску вдалося зробити дуже швидко. Після індії перейшов на КК брусок зернистістю М5, позбувся заусенця вихажуванням і трошки довів мікрокварцитним бруском з крапелькою масла. Не хотів його фінішувати краще, адже вважав, що то для нього забагато честі і пішов курити - різати. На диво сухий сосновий брусок поперек волокон різався зі свистом, з таким сухим звуком, що я подумав що зараз буде ріжучій йок. А ні, нічого страшного з нею не сталося, викришування я помітив тільки одне, та й то я не впевнений, чи це від сосни чи це від піхов костяних - якось дивно воно, проти різу повернуто. 


Що було: 


Що стало: 


Що було: 


Що стало: