Ось на що воно було схоже до заточки:
Нічого незвичного: пара заминів, є сліди попередньої ручногї заточки і формування мікропідводу.
Я вирішив зекономити свій час і взяв файн індію, що б знести грубу риску і вийти на ріжучу. Ага... воно його просто не бере і взагалі я ж знаю, що таку нержу точити краще КК, але тут я просто понадіявся на щось. Коротше кажучи проточив. Зніс заусенку, взяв суехіру і на 1000 почав збивати риску від індії. Ага... Не бере воно його, не бере. Знов годину возюкав, бо КК1000 в мене нема людського, а китайця треба було рівняти і я вирішив зекономити собі часу. Ага... Ну якось з горем зробив, перейшов на 3000 суехіро. А от він, падлюка, жере її як треба. Я навіть трошки злякався. Дивна історія якась. Вирішив на ньому і закінчити. Закінчив, порізав папірець, газету - клас, подобається, таке воно зубатеньке, няшка просто. Взяв дубову дощечку, вжик, і на газетку. А воно його не ріже! Мікроскоп показує заминання кромки. Атлічно просто. Виправив кромку металевим мусатом і думав так залишити, але це ж не спортивно. Довелося знести обережненько вершинку ріжучої і розпочати гру спочатку.
У висновку - два вечора, фініш на кварциті і ним же створений мікропідвод. Судячи з усього достатньо конський. Папір не ріже, волосся на руці голить неохотно. Дубову дошку хуярить з веселим хрустом і не мнеться. Таке собі не дуже впевнене "ура".
А ножичок нічогенький такий, мені сподобався.
